ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА НОВИХ КЛОНОВИХ ПІДЩЕП ЯБЛУНІ

   Підщепи, як і сорт, є важливою ланкою технологій вирощування плодів, а тому оновлення їх сортименту є необхідним фактором конкурентоздатності регіональних технологій. В даний період немає необхідності доводити переваги насаджень на слаборослих підщепах в порівнянні з сильнорослими, завдання полягає лише в правильному доборі підщеп, адаптованих до умов виживання в конкретних регіонах.

   Водночас результати вирощування насаджень яблуні на вегетативно розмножуваних підщепах в умовах Сумщини практично відсутні, що й обумовило вибір теми досліджень. Клімат регіону - помірно теплий, середньо вологий. Сума ефективних температур становить біля 25°С, річна кількість опадів -500-550 мм, гідротермічний коефіцієнт - 1,1-1,2. Обмежуючими факторами культури на слаборослих підщепах є низькі температури в грудні - січні місяцях (абсолютний мінімум січня-36-38°С), коли можуть пошкоджуватись головки маточних кущів підщеп або штамбів молодих дерев та їх корені. Враховуючи це, перспективними для даного регіону можуть бути зимостійкі вегетативно розмножувальні підщепи російської або української селекції.

Матеріали і методика досліджень.

   Дослідження проводили на Сумській дослідній станції садівництва (с. М.Самбір, Конотопського району). В 2003-2004 р в маточнику закладеному на­ми за методикою конкурсного вивчення досліджували 15 підщеп серії КС, 6 підщеп серії ІС (підщепи ІС УААН), 5 підщеп серії КД (Краснокутська ДСС), 10 підщеп серії Д (Донецька ДСС). В якості контролю взято, внесені до реєстру допущені для використання в Україні підщепи серії М (М9, ММ 106), селекції В.І. Будаговського (54-118), підщепи серії Д (Д471, Д1071) та відому підщепу селекції В.І.Будаговського (62-396) районовану в Росії і багатьох країнах ближнього зарубіжжя. Перелік підщеп в досліді наведено в табл.1.

   Схема садіння рослин в маточнику 1,5 х 0,3м. Повторність триразова, по 10 рослин в повторенні. Облік і спостереження проводили згідно методики інституту садівництва та „Програми і методики..." ВНДІСПК. Водночас, для прискорення вивчення адаптивності підщеп в умовах регіону в 2003 р. нами закладено мікроділянковий дослід з вивчення нових підщеп в саду (сорт Едера, по 5 рослин кожного сортопідщепного комбінування). Підщепи окулювали без­посередньо в саду. Схеми садіння 4 х 1 - 2м в залежності від передбачуваної сили росту підщеп.

Результати досліджень.

   Дослідження показали, що всі підщепи які вивчались в умовах Сумщині за роки вирощування (2003-2005рр) не пошкоджувались з причин погодних кліматичних умов. Окремі форми, що вивчаються порівнюючи зі стандартами мають кращі господарсько-біологічні показники. Так, наприклад, за кількістю пагонів у двохрічному маточнику при 2,3шт у підщеп М9, 2,5 - в 62-396; 2,7 у 54-118 окремі форми мали 4,3 пагонів (КС 21-15); 4шт (ІС 62-247); 3,3шт (КС 19-61, ІС 2-182; Д-3038).

   За здатністю укорінення виділились підщепи серії КС, бал укорінення яких не був нижчим 4,5. На 5 балів укорінилися форми КС 20-21; КС 20-6, КС 20-25; КС 21-15; КС - 19-61. Поряд з ними стандарти мали нижчий бал укорінення: М9-3,5 бала; 62-396 - 4,2 бали; 54-118 - 4,0 бала; ММ – 106 - 3,6 бала.

Сила росту підщеп, що вивчались показана в табл. 1.

 Таблиця 1

Характеристика росту нових вегетативно розмножуваних підщеп в молодому маточнику (2р. після садіння)

Підщепи

Кількість пагонів з куща, шт.

Діаметр, мм

Висота, см

Обкорінення, бал

Галуження, бал

Серії М

1.

М9

2,3

8,8

56,0

3,5

1,7

2.

ММ106

2,4

10,2

69,8

3,6

1,3

Серії Б

3.

62-396

2,5

9,1

62,2

4,2

1,2

4.

54-118

2,7

8,5

72,0

4,0

1,3

Серії Д

5.

Д 471

3,5

9,5

73,4

3,0

1,6

6.

Д 1071

2,0

9,3

55,3

3,2

1,5

7.

Д 1161

2,5

8.5

63,5

3,1

1,8

8.

Д 1819

2,6

8,4

65,2

4,0

1,3

9

Д1827

2,7

8,7

56,2

3,8

1,8

10

Д1837

2,2

8,6

72,3

2,8

2,8

11

Д1904

ЗД

12,1

102,5

3,0

1,1

12

Д 2434(1)

2.8

8,4

53,2

3,5

1,5

13

Д 3038(1)

3,3

8,9

79,1

4,0

1,1

14

Д 3134

2,7

8,7

68,0

3,0

2,1

15

Д 3189

3,4

8,5

51,6

3.1

1,8

16

Д 3394

2,3

8,8

62,5

3,2

1,2

Серія КД

         

17

КД 1

3,1

9,9

70,4

3,0

2,5

18

КД 2

2,6

9,7

68,7

3,0

2,5

19

КД 4

2,5

7,8

56,3

3,5

1,1

20

КД 5

2,2

7,4

45,6

3,3

1,2

21

КД 9

2,4

8,0

58,0

3,5

1,3

Серія ІС

22

ІС 1-9

2,6

9,5

72,5

3,2

1,3

23

ІС 1-98

3,0

7,9

54,3

3,8

1,1

24

ІС 1-180

3,1

7,7

68,7

4,2

1,1

25

ІС 2-47

2,5

8,0

63,4

4,2

1,0

26

ІС 2-182

3,3

8,5

70,3

3,8

1,1

27

ІС 2-47

4,0

8,1

65,0

4,1

1,2

Серії КС

28

КС 20-21

2,9

10,3

63,5

5,0

1,1

29

КС 20-61

2,5

8.2

52,8

5,0

1,1

30

КС 20-25

2,7

7.8

43,1

5,0

1,1

31

КС 21-15

4,3

8,1

61,0

5,0

1,2

32

КС 20-43

2,3

8,9

58,8

4,5

1,5

33

КС 21-28

2,2

8.8

60,7

4,5

1,5

34

КС 21-71

2,5

9,5

64,4

4,0

1,3

35

КС 21-91

2,4

9.0

71,4

4,0

1,3

36

КС 65-34

2.7

9.7

62,3

4,5

2,0

37

КС 19-61

3,3

12,0

70,1

5,0

1,1

   Таблиця 2

               Характер росту однорічних дерев яблуні сорту Едера на нових вегетативно розмножуваних підщепах

Підщепи

діаметр

штамбу, мм

Висота,

см

загальний приріст па­гонів, см

кількість па­гонів в зоні закладання крони, шт..

Слабкорослі

1

М 9

13,2

152

   

2

62-396

13,7

160

-

 

3

Д 1071

11,5

136

-

 

4

КС 20-21

15,7

156

52

1

5

КС 20-25

10,8

114

22

1

6

КС 21-15

14,8

157

85

2

7

КД 4

13,3

155

-

-

8

КД 5

12

140

-

-

9

КД 9

13,1

146

-

-

10

Д 3134

16,9

157

55

1

11

Д 3189

13,1

159

-

-

12

Д 3394

13,0

146

25

1

13

Д 3038

18,2

138

   

Середньорослі

14

ММ 106

17,4

181+5

106

2

15

54-118

17,6

178

55

1

16

Д 471

18,3

180

110

2

17

ІС 1-9

14,2

165

67

2

18

ІС 2-67

16,3

180

145

4

19

ІС 2-182

16,1

172

65

1

20

ІС 2-247

13,9

171

85

2

21

ІС 1-98

17,6

171

47

3

22

ІС 1-180

14

164

-

-

23

КС 20-43

16

161

130

2  

24

КС 21-28

17,6

167

75

3

25

КС 65-34

15,7

170

-

-

26

КС 21-91

18,2

164

120

2

 Підщепи, що вивчались, відрізнялись різною силою росту. На рівні середньорослих ММ-106 (69,8 см); 54-118 (72,0 см) виявились форми ІС 1-9 (72,5 см); ІС 2-182 (70,3 см); КС 21-91 (71,4 см); КД - 1 (70,4); Д 3038 (79,1 см); Д1904 (102,5 см).                                             

   В межах висоти контрольних карликових підщеп М 9 (56,0 см); 62-3? (62,2 см) проявили себе форми ІС 1-98 (54,3 см); КС 20-21 (63,5 см); КС 20-61(52,8 см); КС 21-15 (61,0 см); КС 21-28 (60,7 см); Д 3394 (62,5 см); Д 1827 (56,2 см); КД 4 (56,3 см); КД - 9 (58,0 см).

   Суперкарликами виявили себе КС 20-25 (43,1 см); КД 5 (45,6 см).

   Вивчалась ступінь галуження підщеп. Відмічено форми з незначним галуженням: (бал галуження 1); ІС - 1-98; ІС 1-180; КС 20-21; КС 20-25; Д 1904 Д3038;КД4.

   Дослідження нових підщеп в саду показали, що сумісність всіх підщеп з сортом Едера добра, приживання вічок становило 100%.

   Однорічні саджанці на середньорослій підщепі досягай висоти від 161 см (на КС20-43) до 180 (на Д 471; ІС-2-67); на підщепі-54-118- 178 см таб.2.

   Висота саджанців на слабкорослих підщепах становила від 160 см (на підщепі 62-396) до 140 см (на підщепі КД - 5, а на підщепі КС - 20-25 вони бу­ли 114 см.

   В перший же рік вегетації дерева сорту Едера на окремих підщепах вже мали бокові пагони в зоні закладання крони. Так, на підщепі ІС 2-67 було 4 бо­кових пагони; із загальним приростом 145 см; на КС 21-28 та ІС 1-98 було по З пагони із загальним приростом відповідно 75 і 47 см. На стандартних підщепах 62-396; Д - 1071; бокові пагони були відсутні, а на підщепі 54-118 дерева мали по одному боковому пагону.

   Вважаємо, що така попередня оцінка підщеп в саду дозволить значно скоротити обсяги досліджень за рахунок зменшення кількості типів підщеп, які б мали вивчатись за повною програмою.

   Найбільш перспективними за комплексом господарсько-біологічних оз­нак попередньо визначено карликові форми КС 20-21; КС 21-15; КС 21-71; напівкарликові: КС 19-61; КС 20-43; Д 3038; Д 1904; КС 21-28; та суперкарликові: КС 21-19; КС 20-25.