Екологічні мікрозони плодівництва на Сумщині
Територіально Сумщина розміщена в двох основних агро кліматичних зонах: Полісся і Лісостеп з характерними для них ґрунтово-кліматичними умовами. Між ними чітко виділяється перехідна зона. Окрім того, за відмінністю комплексу кліматичних умов в Лісостеповій зоні можна виділити три мікрозони. Ось чому, вирішення питання мікрозонального розміщення промислових насаджень плодових і ягідних культур на основі принципів сільськогосподарської екології, набуває актуального значення в регіоні .
В силу своїх біологічних особливостей різні породи і сорти плодових рослин пред’являють не однакові вимоги до умов зовнішнього середовища. Тому, ступінь відповідності певного комплексу екологічних умов вирощування (клімат, ґрунти, гідрологічні умови, рельєф, агротехніка і ін.) біологічним вимогам окремих порід і сортів плодово - ягідних культур для реалізації притаманної їм продуктивності і якості продукції, є одним з важливих факторів для економічного обґрунтування доцільності їх вирощування в тому чи іншому екологічному районі.
Це дає можливість впроваджувати агротехніку в плодовому господарстві не шляхом механічного набору прийомів, часто не узгоджених і суперечних, без врахування біології плодового дерева, а науково - обґрунтованою, якщо вона виходитиме, насамперед, з екологічного аналізу розвитку плодового дерева в зв’язку з умовами зовнішнього оточення і природно, стане порайонною і до певної міри, сортовою, оскільки реакція сорту на зовнішні умови різних районів – різна.
З кліматичних факторів для плодових і ягідних культур найбільш важливе значення мають тепло- і вологозабезпеченість вегетаційного періоду, умови перезимівлі, шкідливі для плодових культур різкі коливання температури влітку і взимку, низькі мінімальні температури, весняні заморозки й частота їх повторюваності та посухи, а також ґрунтові умови. В якості основного фактора теплозабезпеченості плодових рослин багато вчених вважають суму активних температур вище 10оС. Проте, дослідженнями Українського науково-дослідного інституту садівництва, розпочатими ще у тридцяті роки минулого століття В.П.Поповим, установлено, що для плодових рослин також дуже важливо визначити біологічну значимість термічного фактору за протяжністю періодів з певними температурами, особливо кількістю днів з середньодобовою температурою повітря вище 15оС, тобто періоду інтенсивної їх вегетації. На думку М.Ю.Гущина, саме протяжність періоду інтенсивної вегетації є важливим показником теплозабезпеченостіплодових рослин не тільки протягом вегетаційного періоду, а й для визначення зимостійкості їх в суворі зими. В.П. Попов і В.С.Лаврийчук вперше установили певну залежність морозостійкості плодових культур від кількості днів з середньодобовою температурою повітря вище 15оС протягом вегетаційного періоду, напередодні суворої зими. Чим більше було теплих днів протягом вегетаційного періоду, за достатній вологозабезпеченості, тим зимостійкість плодових рослин в холодні зими була вищою. Пізніше це підтверджено М.Ю. Гущиним за результатами вивчення агроекологічних умов зимівлі плодових і ягідних культур на Україні в зиму 1955/56 рр.
Аналізуючи зібрані за 22 роки дані, М.Ю.Гущин пропонує користуватись мінімумом суми активних температур (вище 10о) і кількістю днів з середньодобовою температурою повітря вище 15оС необхідних для їх нормального росту і продуктивності за такими показниками. Пізніше ці показники стали використовувати інші дослідники.
Оцінюючи ресурси тепла сумами середньодобових температур повітря за періодз температурою вище 10о С, а зволоження – опадами і гідротермічним коефіцієнтом (ГТК), всю територію Сумської області можна розділити на два агрокліматичні райони.Перший – помірно теплий, добре зволожений характеризується такими показниками: сумами активних температур вище 10оС 2300-2500о, кількістю опадів за цей період 310-320 мм, за рік 550-590 мм і ГТК -1,2-1,3. Протяжність періоду з середньодобовою температурою вище 15о С -100-110 днів, середня дата припинення весняних заморозків 28-30 квітня, настання осінніх заморозків з 3- 4 жовтня. Сюди входять адміністративні райони: Глухівський, Кролевецький, Середино-Будський, Ямпільський, Шостинський.
Другий – помірно теплий, середньо-зволожений, характеризується такими показниками : сумами середньодобових температур за період з температурою вище 10оС- 2500-2650о, кількість опадів за цей період 280-310 мм, за рік - 470-560 мм, ГТК-1,1-1,2. Протяжність періоду з температурою вище 15оС-110-115 днів. Середня дата припинення весняних заморозків 23-30 квітня, настання осінніх заморозків – з 2-8 жовтня. Сюди відноситься решта адміністративних районів області.
Ґрунти області різко відмінні за своїм генезисом та родючістю. Північна частина території (перший агрокліматичний район) представляє собою типове українське Полісся з дерново - підзолистими ґрунтами легкого механічного складу і поступовим переходом на півдні в Лісостеп (другий агрокліматичний район) з характерними для нього чорноземами типовими потужними малогумусними суглинистими. Між цими двома основними зонами, за станом ґрунтів чітко виділяється перехідна зона, де переважають сірі, темно – сірі лісові ґрунти і чорноземи опідзолені. Ці ґрунти зустрічаються також у центральній та південній частині Лісостепової зони.
Метою наших досліджень було визначити ступінь відповідності певного комплексу екологічних умов біологічним вимогам окремих плодово-ягідних культур і сортів в екологічних мікрозонах регіону, можливість і доцільність вирощування їх у промислових насадженнях.
Об’єктами досліджень були п’ять агрокліматичних мікрозон на території області, а саме: Поліська, адміністративні райони: Середньо-Будський, Шосткінський, Ямпільський; Перехідна, райони: Глухівський, Кролевецький, Путивльський; Лісостепова західна, райони: Буринський, Конотопський, Липоводолинський, Недригайлівський, Роменський; Лісостепова східна, райони: Білопільський, Сумський; Лісостепова південна, райони: Великописарівський, Краснопільський, Лебединський, Охтирський, Тростянецький, їх клімат і ґрунти та основні плодово-ягідні культури, що культивуються на Сумщині.
На основі проведених експедиційних обстежень існуючих насаджень та узагальнення виробничого досвіду окремих господарств можна стверджувати, що найбільш сприятливі умови для культури яблуні (сучасних сортів і технологій) забезпечуються в Лісостеповій зоні, де продуктивність яблуні спостерігається в межах 15 – 20 т/га.
Як показали спеціальні дослідження, виконані на Сумській дослідній станції садівництва (Конотопський р-н), в цій зоні за умови використання нових морозостійких підщеп яблуні і добору певних сортів та технологій створення насаджень, продуктивність яблуні в цьому регіоні може становити 30 – 40 т/га в плодоносному віці. Кращими сортами яблуні в цьому регіоні є: літні – Вільямс Прайд, Папіровка, Делічія; осінні – Амулет, Теремок, Слава переможцям, Антонівка звичайна; зимові – Едера, Скіфське золото, Радогость, Пінова. Ця зона досить сприятлива і для вирощування всіх ягідних культур.
Поліська мікрозона характеризується відносно низькою сумою активних температур вище 10о (2300-2490о), а також недостатньою кількістю днів з середньодобовою температурою вище 15о (100-110 днів), що на фоні достатньої зволоженості (ГТК 1,2-1,3) обмежує можливість вирощувати тут теплолюбні породи і сорти плодових культур. Оптимальну забезпеченість мають лише літні сорти яблуні, осінні – мінімальну, а для більшості сортів зимової груші необхідної суми тепла не вистачає. Для груші мінімальну теплозабезпеченість мають лише окремі сорти: Лимонка, Ільїнка та Олександрівка, які зустрічаються на присадибних ділянках, але за якістю плодів вони не представляють цінності для промислового вирощування. Для осінніх і зимових сортів груші, сливи, вишні і черешні тепла в цій мікрозоні не вистачає. В той же час для вирощування ягідних культур, особливо суниці, кліматичні умови Полісся сприятливі.
Основними ґрунтами орних земель в цій зоні є дерново-підзолисті слабо та середньо підзолисті піщані, глинисто - піщані та супіщані ґрунти. Умови для розвитку плодових дерев на цих ґрунтах мало сприятливі і витрати на вирощування промислових насаджень не окуповуються. Водночас, як показав досвід спеціалізованих садівничих господарств у Шосткінському та Кролевецькому районах, на цих ґрунтах, за умови високого фону передсадивного окультурення та відповідної системи добрив успішно росте суниця, яка може бути в цій мікрозоні перспективною.
Перехідна мікрозона порівняно з Поліською має дещо кращі умови тепло забезпеченості (2440-2520о) та 105-110 днів з температурою вище 15о і ГТК 1,2-1,3. За якістю ґрунтів лише північна частина Кролевецького району представлена найбільш бідними піщаними дерново-слабопідзолистими ґрунтами. У решти районів цієї мікрозони ґрунтовий покрив складають більш родючі опідзолені чорноземи (Глухівський район) та темно-сірі й сірі опідзолені легкосуглинкові ґрунти, які придатні для всіх плодово-ягідних культур. Лише недостатня теплозабезпеченість обмежує промислове вирощування тут зимових сортів яблуні, всіх сортів груші, вишні, сливи та черешні. Водночас помірний клімат та сприятливі ґрунтові умови роблять її досить перспективною для вирощування суниці та кущових ягідників.
У Лісостеповій західній мікрозоні переважаючим типом ґрунтів є чорноземи потужні мало гумусні легкосуглинкові, а також темно-сірі й сірі опідзолені ґрунти, які відносяться до придатних та найпридатніші для вирощування всіх плодових і ягідних культур. Ця мікрозона характеризується в регіоні найбільшою сумою активних температур понад 10о (2560-2640о), кількістю днів з середньодобовою температурою вище 15о (110-115) і ГТК 1.1, що сприяє вирощуванню більшості сортів яблуні, районованих у Лісостепу, а також суниці, малини, смородини і аґрусу. В цій мікрозоні можливе промислове вирощування літніх і частково осінніх сортів груші, ранніх і обмежено пізніх сортів сливи і вишні для потреб регіону. Над розширенням і удосконаленням сортименту цих культур працює Сумська дослідна станція садівництва.
У Лісостеповій східній мікрозоні ґрунти за своїм генезисом ідентичні ґрунтам західної Лісостепової мікрозони. Вони представлені потужними мало гумусними чорноземами, а у Сумському районі значною площею темно-сірих та сірих опідзолених ґрунтів, що мають високу ступінь придатності під всі плодові та ягідні культури. За теплозабезпеченістю ця мікрозона дещо поступається від західної Лісостепової сумою позитивних температур вище 10о (2510-2570) та кількістю днів з температурою вище 15о (110), хоча вони розміщені на одній широті. Очевидно, певною причиною цього має більше підвищення поверхні над рівнем моря (220м) порівняно з 120-130м у західній мікрозоні. В цій мікрозоні, як і в західній, досить сприятливі екологічні умови для вирощування яблуні з деяким обмеженням сортів зимової груші, літніх сортів груші та обмеженим сортиментом осінніх, ранніх сортів сливи і вишні. Сприятливі умови для вирощування суниці на зрошенні та кущових ягідників.
У Лісостеповій південній мікрозоні ґрунтовий покрив найбільш родючий. Загальний фон їх представлений потужними мало гумусними, середньо суглинистими чорноземами, а на півдні зони (Охтирський, Великописарівський райони) – переважають чорноземи середньо гумусні вилугувані придатні під сади і ягідники. Теплозабезпеченість ідентична західній мікрозоні. Сума активних температур вище 10о становить 2560-2600о, кількість днів з температурою вище 15о – 110-115, ГТК - 1.1. Можливий сортимент плодових і ягідних культур для промислового вирощування такий як і у західній мікрозоні. Для повноцінного росту і реалізації генетичного потенціалу продуктивності саду на карликових підщепах та ягідників необхідне зрошення.
Висновки. Помірні кліматичні умови та наявність ґрунтів високого ступеня придатності під багаторічні насадження сприяють створенню у Лісостеповій зоні регіону промислових садів яблуні за сучасними технологіями, а суниці і кущових ягідників на всій території області в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб регіону і реалізації за його межами. В зв’язку з недостатньою теплозабезпеченістю промислове виробництво теплолюбних плодових культур та їх сортових груп обмежене окремими екологічними мікрозонами та сортовим складом. Теплові ресурси Лісостепової західної і південної екологічних мікрозон дозволяють вирощувати літні і частково осінні сорти груші, ранні і обмежено пізні сорти сливи і вишні для потреб регіону.