Оцінка вегетативно розмножуваних підщеп вишні в першому полі розсадника в умовах північно-східного лісостепу України
До останнього часу вишня була найбільш поширеною серед кісточкових культур. Але незважаючи на високі лікувальні та харчові властивості, а особливо цінність її як сировини для переробної промисловості, рівень виробництва її плодів в Україні надто низький. Актуальним питанням для цієї культури є створення інтенсивних високопродуктивних насаджень.
В сучасному промисловому садівництві найбільш інтенсивними вважаються сади, які вирощуються на клонових підщепах, особливо на слаборослих. Використання останніх дає змогу значно збільшити валовий збір плодів, завдяки вищій урожайності та більшій щільності дерев на одиниці площі (до 1200 дер./га), а також значно знизити собівартість виробництва, зменшуючи затрати на обрізку, обприскування та збирання врожаю.
Пошук і вивчення нових підщеп постійно ведеться як у нашій країні, так і за її межами. Багато підщеп для вишні та черешні, наприклад, Колт, Інміл, серії Гізелла та інші, виведені в західних країнах, проходили випробування в наукових установах України та Росії. За даними В.Ф. Гавриша, вони не витримали конкурсного випробування за багатьма показниками – недостатньо адаптовані до ґрунтово-кліматичних умов, а також погано розмножуються навіть при застосуванні найпростіших способів вегетативного розмноження. Вже понад десятиліття основними для вишні та черешні в Україні є клонові підщепи селекції Кримської дослідної станції садівництва (ДСС) (ВНДІР) Всеросійського науково-дослідного інституту розсадництва ім. М.І.Вавілова (м. Кримськ, Росія). Найбільшого розповсюдження набули Л-2, ВЦ-13, ЛЦ-52, ВСЛ-1, ВСЛ-2, які вже неодноразово досліджені та описані багатьма науковими установами нашої країни. Так, Л-2 та ВСЛ-2 в умовах Лісостепу України, на жаль виявились несумісними з основними сортами вишні (Подбєльська, Тургенєвка, Альфа). Кращу їх сумісність відмічено з сортами вишнево-черешневого походження (Шалунья, Ігрушка). Аналогічні закономірності спостерігались і в зоні південного Степу, де в розсаднику вивчали сорти вишні Ігрушка, Прізваніє, Шалунья на підщепах ЛЦ-52, 11-59-2, ПН та ВСЛ-2, які також недостатньо сумісні.
В кінці минулого сторіччя колектив науковців Всеросійського науково-дослідного інституту селекції плодових культур (ВНДІСПК) (м. Орел, Росія) А.Ф. Колєсніковою, Є.М. Джигадло, О.О. Гуляєвою, М.Й. Джигадло виділив нові клонові підщепи для вишні та черешні – В-2-180, В-2-230, В-5-88. За даними О.О. Гуляєвої, вони походять від схрещування вишні сорту Володимирська та ВП-1, добре розмножуються зеленими живцями, зимостійкі, відносно стійкі до коко мікозу, відзначаються доброю якісністю і сумісністю з усіма районованими в Росії сортами вишні та черешні.
З 2002 року всі три названі підщепи внесені до Державного реєстру селекційних досягнень для використання в Російській Федерації. На території України їх вивчення до цього часу не проводилось, що, зокрема, й надає актуальності нашим дослідженням.
Методика досліджень. У 2008 р. на Сумській ДС ІС УААН, у розсаднику, вивчали нові вегетативно розмножувані підщепи для вишні, перелік яких подано в таблиці 1.
Таблиця 1
Об’єкти досліджень, Сумська ДС
|
За контроль взято сіянці антипки. Окулірували сорти Альфа (контроль), Рекселе, Ночка, Тургенєвка та елітну форму Д 83-8. Ґрунт дослідної ділянки - чорнозем вилугуваний суглинковий на карбонатному лесі з вмістом гумусу 3,0-3,3%, без зрошення. Схема садіння 1,3 х 0,2 м (38,5 тис. шт./га). Спостереження за ростом і розвитком підщеп проводили за загальноприйнятими методиками.
Результати досліджень. Приживлюваність підщеп у розсаднику виявилась достатньо високою: від 76,4 (Рубін) до 98,1% (В-2-180). Водночас найкращий підхід до окуліровки забезпечили ВСЛ-2 (91,1 %), а також В-2-180 і В-2-230 (86,7 %), що пов’язано з високою регенераційною спроможністю їх кореневої системи. В інших підщеп цей показник становив 74,5 (ПН) – 76,0 (ЛЦ-52), а в антипки - лише 59,3 %. Велике значення при вирощуванні підщеп у першому полі розсадника має стійкість до таких хвороб, як кокомікоз і клястероспоріоз. Ураження листя викликає його передчасне опадання, що зумовлює послаблення росту підщеп, затягує підхід до окулірування. Щодо ураження кокомікозом, то найменшим воно було у підщеп селекції ВНДІСПК (Рубін, В-2-180, В-2-230, В-5-88) і становило тільки 1-3 %. Слід зазначити, що ці підщепи зовсім не уражувались клястероспоріозом. Всі інші уражувались коко мікозом від 5 (ПН) до 13% (ЛЦ-52) і в меншому ступені клястероспоріозом - від 1 (ВСЛ-2, ЛЦ-52) до 5 % (ПН, антипка).
Таблиця 2
Показники росту вегетативно розмножуваних підщеп, Сумська ДС
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Одним з показників технологічності підщепи є діаметр її штамба перед окулюванням. Найвищим цей показник перед проведенням указаної операції був у ПН, ЛЦ-52 та В 5-88 (від 10,6 до 12,1 мм), в інших підщеп він становив 7,9 (ВСЛ-2) – 10 мм (В-2-180, Рубін, В-2-230).
Висота перед окуліровкою була приблизно однаковою у всіх підщеп (0,72-0,89 м), в той час як за кількістю бічних розгалужень на одну рослину виділяються ЛЦ-52 та антипка – 10,5-10,9 шт. До того ж остання відділялась більш інтенсивним потовщенням штамба після окулірування (на 5,9 см), що може призвести до перетяжок і запливання вічок. Сумарна довжина бічних пагонів в антипки становить 501,4 см. Вони розміщені густо по стовбуру, що створює багато незручностей при окулюванні. Слабе галуження та закладання гілок вище місця щеплення відмічено у ВСЛ-2 (2,9 шт.) та у підщеп селекції ВНДІСПК (2,3-6,9 шт.), що свідчить про їх високу технологічність. Найкращу приживлюваність заокулірованих вічок (за результатами осінньої ревізії) відмічено у всіх сортів, щеплених на В-2-230 (100 %) та сіянці антипки 93,2 %. Всі інші підщепи виявились несумісними з сортом Тургенєвка та елітною формою Д 83-8, що проявлялось у вигляді камедетечі в місці окуліровки. Приживлюваність вічок, за винятком цих двох сортів, становила від 86,4 (В-2-180) до 100 % (В-5-88).
Висновки. За результатами досліджень, найбільш стійкими до основних хвороб і високотехнологічними в першому полі розсадника виявилися підщепи В-2-180, Рубін, В-5-88 та В-2-230, що робить їх перспективними для подальшого використання.