Осадчий В.П. Розробка системи живлення яблуневого саду з використанням різних способів внесення мінеральних добрив

Розробка системи живлення яблуневого саду з використанням різних способів внесення мінеральних добрив

Сучасні промислові інтенсивні сади яблуні характерні високою щільністю дерев і насиченістю ґрунту кореневою системою; за урожай­ності 400 ц/га і більше вони щорічно виносять з ґрунту 90—143 кг/га азоту, 22,5—46 кг фосфору, 133—155 кг калію, 191—206 кг кальцію, 34—45 кг/га магнію і в значно меншій кількості ряд мікроелементів; елементи живлення використовуються, крім того, для утворення вегетативної маси, вимивають­ся вглиб за межі розміщення коренів, перетворюються у недоступні форми, вивітрюються. Тому винесені з ґрунту елементи живлення слід поповнюва­ти за внесення добрив.

Систему удобрення диференціюють відповідно до рі­вня забезпечення ґрунту елементами мінерального живлення, способів його утримання і обробітку, водного, повітряного і температурного режимів, конс­трукції, віку і продуктивності насадження, вимогливості сорто-підщепних комбінацій; вона має сприяти одержанню ранніх, високих і стабільних уро­жаїв екологічно чистих плодів, поліпшувати природну родючість ґрунту, не забруднювати навколишнього середовища. Цим вимогам найбільшою мі­рою відповідає органічна система удобрення, меншою мірою — органомінеральна з контрольованим (за результатами листкової і ґрунтової діагностик) внесенням мінеральних добрив. У ряді країн, зокрема в Італії, перевагу від­дають органічним добривам, зменшуючи норми внесення мінеральних туків, зокрема азоту — до 70 кг/га. Для вирощування екологічно чистої продукції у Голландії ще наприкінці 70-х років XX століття започа­ткували інтегроване виробництво плодів (ІВП) — технологію з скороченою наполовину кількістю обприскувань дерев пестицидами проти хвороб і шкі­дників, застосуванням гербіцидів, що швидко розпадаються в ґрунті, раціо­нальною системою удобрення на підставі аналізів ґрунту, листків, плодів, щоб запобігти нагромадженню в останніх сполук азоту з канцерогенною дією та важких металів — міді, кадмію, цинку, олова.

У плодоносних садів підвищені потреби в елементах живлення, оскільки значна їх кількість витрачається на формування врожаю. Особливу увагу звертають на внесення органічних добрив; при основному удобренні восени, не пізніше як за 2—3 тижні до замерзання ґрунту, один раз у 2—3 роки вно­сять 30 т/га гною у Степу і на чорноземних та темно-сірих опідзолених ґрун­тах Лісостепу та 40 т/га в інших зонах. При утриманні міжрядь за паро-сидеральною системою у ті роки, коли гній не вносять, висівають сидерати. Одночасно вносять і фосфорні та калійні мінеральні добрива, норми яких установлюють залежно від конструкції, урожайності саду та рівнів забезпе­чення ґрунту фосфором і калієм. Позакореневе підживлення застосовують при порушенні процесів кореневого живлення, фізіологічних захворюваннях; азотне живлення посилюють за допомогою обприскування листкової повер­хні синтетичною Сечовиною (0,5—0,6%); обприскування розчином сульфату чи нітрату калію (1—2%) і суперфосфату (2—3%) посилює морозостійкість дерев; для запобігання ураженню плодів гіркою плямистістю крони 2—3 ра­зи обприскують розчином хлористого кальцію (1,5—2%); комплексними спо­луками заліза (0,3—0,5%) обприскують надземну частину при хлорозі, зумо­вленому нестачею заліза; розетковість (дрібнолистість), спричинену неста­чею цинку, усувають за обприскування розчином сірчаного цинку (0,5—1%) або комплексоном цинку-2п ДТПУ (0,1—2%).

У садах, де міжряддя утримують під паром чи за паро-сидеральноюситемою, при основному удобренні і кореневому підживленні органічні доб­рива і тверді мінеральні туки вносять по всій площі з одночасним зароблян­ням їх у ґрунт відповідно до встановленої глибини обробітку. Внесення рід­ких комплексних мінеральних добрив (РКД 10-34-0) і карбідно-аміачної су­міші (КАС-30) краще сприяє підвищенню (19,3—30,7%) врожайності сортів Голден Делішес, Старкрімсон і Ренет Симиренка, ніж тверді мінеральні ту­ки. При дерново-перегнійній системі утримання ґрунту гній чи компост не вносять, а з мінеральних туків по усій площі роз­кидають лише легкорозчинні азотні добрива;, фосфорні і калійні можна вно­сити на пристовбурні смуги при їх обробітку, використовувати при поливах, розчиняючи у воді. Удобрення розчиненими у воді мінеральними добривами при краплинному зрошенні (фертигація) особливо поширене у скороплідних садах Голландії, Бельгії. Для цього вико­ристовують легкорозчинні у воді складні мінеральні добрива, що містять пе­вні комбінації азоту, фосфору, калію, мікроелементів (кристалон та ін.).

Численними дослідженнями встановлено різну реакцію сортів на удоб­рення. Так, в Уманському сільськогосподарському інституті урожайність со­рту Кальвіль сніговий під впливом удобрення підвищувалась на 18—19%, а Пепінки Литовської — на 25—28%; в Українському науково-до­слідному інституті садівництва за внесення М60Р60К60 під оранку урожайність Бойкена зростала на 66 ц/га, Кальвіля снігового — на 45, Папіровки — на 30 ц/га. Однак зональні системи удобрення районованих сортів розроблено і це недостатньо.

Дослідження проводились на базі Сумської ДСС за загальноприйнятими методиками.

Дослідження проводились з метою вивчення необхідності поєднання різних способів удобрення плодоносного саду, що дає можливість підвищення врожайності до 30%.

Метою досліджень було випробування декількох рідких комплексних добрив у поєднанні з основним внесенням необхідної кількості мінеральних добрив (нітроамофоска).

Клімат зони, де виконувались дослідження, помірно континентальний з абсолютним мінімумом температур у зимовий період мінус 35-40°С та абсолютним максимумом 37°С. Довжина безморозного періоду 160-170 днів. На відміну від районів Полісся в цій зоні сніговий покрив менш стійкий, висота його в середньому складає 20-30 см. Атмосферні опади за рік становлять 500-525 мм, а за теплий період - 300-325 мм. В цій зоні крім низьких температур в період перезимівлі найбільш небезпечні для вишні ранньовесняні заморозки.

Об’єктом досліджень були насадження яблуні сорту Делічія. Сорт американської селекції, дерево середньоросле, з широкоовальною кроною у молодому віці та округлою, компактною, не загущеною – у плодоносному. Плоди більші за середніх за розміром (150-190 г), середньої одномірності, зеленувато-жовті з темно красним розмито - строкатим рум’янцем на більшій частині шкірки, де небагато дрібних ледве помітних підшкірних крапочок. Інтенсифікація технології вирощування яблуні поруч із загущенням схеми посадки передбачає оптимізацію системи прикореневого та позакореневого живлення, яка має на меті ефективне поєднання цих двох способів живлення плодоносного саду.

Варіанти досліду:

Варіант І - базове прикореневе внесення NPK 250 кг/га + внесення Екоорганіки (гумату калію) у 4 строки.

Варіант ІІ – базове прикореневе внесення NPK 250 кг/га + внесення Цеовіт Еколист у чотири строки.

Згідно до вимог виробників рідких комплексних добрив внесення відбувалось у 4 строки:

1-ше – через 5 днів після цвітіння;

2-ге – на початку фізіологічного опадання зав’язі;

3-тє – у період формування плодової бруньки;

4-те – під час дозрівання плодів.

Внесення мікродобрив, з огляду на фенологію проходження фаз розвитку рослинами та на рекомендації виробників щодо їх застосування, проводилось:

1-ше – 20.05.09

2-ге – 5.06.09

3-тє – 5.07.09

4-те - 20.07.09

Результати проведення обліків щодо відслідковування динаміки збільшення площі листків наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Результати обліків динаміки росту площі листка по датах(СДСС, сорт Делічія, 2009 р.).

Аналізуючи результати табл. 1 можна зробити висновок, що станом на останню дату проведення обліків чітко відслідковується переважання даного показника у варіанті із застосуванням Екоорганіки, як над контролем, так і над варіантом з Цеовітом (Еколист). Станом на 30.05 (дата останнього вимірювання) даний показник був на рівні 27,32 см2 у контроля, 31,38 см2 – у варіанті з позакореневим внесенням Екоорганіки (гумат калію) та 28,22 см2 у варіанті з позакореневим внесенням Цеовіта (Еколист). З огляду на НІР05, доцільним можна вважати внесення як одного, так і іншого мікродобрива у порівнянні з контролем, але, приймаючи до уваги той же показник, можна зробити висновок, що ефект від внесення Екоорганіки значно перевищує ефект від внесення Цеовиту (Еколист) – переважання площі листка в середньому по варіантах склало 3,16 см2.

Перед збиранням проводився біохімічний аналіз плодів. Визначались такі основні показники:

- вміст розчинних сухих речовин;

- рівень рН м’якоті;

- загальний вміст титруємих кислот;

- загальний вміст цукру;

- вміст аскорбінової кислоти.

Для цього були використані загальноприйняті методики, враховуючи специфічність кожної з яких були отримані певні результати (табл. 2.)

Таблиця 2

Біохімічний аналіз плодів яблуні сорту Делічія у фазу повної стиглостіпри внесенні різних видів добрив

(СДСС, 2009р.)

Переглянувши результати, що наведені у табл.2, бачимо, що абсолютно всі показники, що враховуються при оцінці поживності плодів переважають у варіанті із внесенням Екоорганіки як над контролем, так і над варіантом із внесенням Цеовіту (Еколист). При чому, варто відмітити, що істотне переважання Цеовіту (Еколист) над контролем просліджується лише у показнику рівня вмісту сухих речовин і складає 0,83%. По всіх інших показниках значного переважання над контролем у варіанті із внесенням Цеовіту (Еколист) на просліджується. У варіанті ж із внесенням Екорганіки значне переважання як над контролем, так і над варіантом із внесенням Цеовіту відмічається практично по всіх показниках.

Перед збиранням та під час збирання врожаю проводились обліки урожайності та супутніх їй показників. Визначались середня кількість плодів на дереві, середня маса плоду, урожайність з дерева та урожайність у перерахунку на гектар. Отримані результати викладені нижче у табл. 3.

Таблиця 3

Обліки урожайності при внесенні різних видів добривза перед збиранням (СДСС, сорт Делічія, 2009 рік).

Враховуючи показники, що наведені у табл. 3, можемо зробити висновок, що застосування обох добрив є доцільним, але у варіанті із внесенням Екоорганіки спостерігається значне переважання над контролем та варіантом із внесенням Цеовіту (Еколист) по показнику врожайності. Перевага над контролем у варіанті з Цеовітом (Еколист) склала 2,6 т/га, тоді як у варіанті із внесенням Екоорганіки – 4,8 т/га.

Висновки. Отримання високих та сталих врожаїв з прийнятною для споживача якістю плодів можливе лише у разі ефективного поєднання різних способів живлення плодоносного саду.

Серед рідких комплексних добрив, що проходили випробування у досліді кращі показники урожайності, позитивного впливу на загальний стан рослини, а також на біохімічного складу плодів отримано при використанні Екоорганіки – препарату природного походження, що виробляється з низинних торфів. У варіанті із внесенням рідкого комплексного мікродобрива Цеовіт (Еколист) було отримано дещо нижчі показники, особливо це стосується біохімічного складу та врожайності, хоча по показнику приросту площі листка істотно відставання на спостерігалось.

Застосування рідкого комплексного добрива Екоорганіка дозволяє підвищити врожайність на 4,8 т/га (на 32%), тоді як застосування Цеовіту (Еколист) підвищує цей показник у порівнянні з контролем на 2,6 т/га (на 20%)